Президент Нотаріальної палати України Володимир Марченко та голова Комісії НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності Інна Бернацька 28 липня взяли участь у засіданні підкомітету з питань виконання рішень Європейського суду з прав людини та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.
На засіданні обговорювалися законопроекти, що стосуються вдосконалення порядку діяльності третейських судів, – № 3045-1, № 3411 та № 3460.
Грунтовні зауваження до урядового законопроекту № 3411 з урахуванням правового аналізу НПУ було надано народним депутатом України Ігорем Фрісом, зокрема щодо невідповідності Конституції України, відсутності вимог громадянства України до третейських суддів, обмеження щодо юрисдикції засновників третейських судів, розширення підвідомчості справ у спорах щодо нерухомості, створення дефіциту держбюджету, формування злочинних схем, створення додаткового навантаження на судову систему тощо.
Володимир Марченко наголосив на неприпустимих ризиках, що закладені в обговорюваних законопроектах, та необхідності попередження прийняття законів, які містять рейдерські чинники.
Інна Бернацька повідомила, що нотаріальна спільнота завжди уважно вивчає подібні ініціативи з точки зору забезпечення, захисту прав та свобод громадян. Наприклад, коли передавались повноваження щодо державної реєстрації речових прав на нерухомість комунальним підприємствам, нотаріат не був почутий, і в результаті, на жаль, було заподіяно шкоду державі та громадянам.
НПУ здійснила правовий аналіз вищевказаних законопроектів та вбачає невідповідність їх змісту тій меті, що зазначається у пояснювальних записках.
Відновлення довіри до третейських судів не може бути забезпечено розширенням їх компетенції щодо розгляду справ у спорах щодо нерухомості, а перебільшення потреби розвитку альтернативної системи судочинства замість наведення ладу в судовій системі є незрозумілим.
Особливу увагу викликають положення законопроектів щодо відсутності обов’язкової вимоги громадянства України для третейських суддів, елементарно необхідних кваліфікаційних вимог, відповідальності, а також невиправданим є розширення компетенції.
«Україна потопає в рейдерстві, спричиненому політикою невиваженої лобістської дерегуляції, і лише починаючи з 2019 року потроху розпочато наведення ладу у даній сфері. Натомість пропонуються нові можливості для рейдерів», – зазначила Інна Бернацька.
У 2009 році на рівні керівництва держави у зв’язку з розростанням практики використання третейських судів як інструменту в незаконних та злочинних операціях з нерухомістю було прийнято рішення (Закон № 1076-VI від 05.03.2009) про виключення повноважень з розгляду спорів щодо нерухомості для третейських судів. Тому, маючи подібний досвід, незрозумілою є ініціатива повернення до старих схем.
В поточній ситуації можна прогнозувати використання третейських судів як інструменту для легалізації незаконних або частково незаконних документів забудовниками, а також потенційними покупцями земель сільськогосподарського призначення, які мають на руках мільйони «юридично брудних» розписок, нікчемних простих письмових договорів, довіреностей та заповітів.
Щодо третейських застережень у кредитних та іпотечних договорах – помилковим є бачення, що громадянами надається право вибору третейського способу врегулювання спору, адже кредитори у більшості випадків визначають умови кредитного договору, вони ж обиратимуть третейський суд, вони ж оплачуватимуть роботу третейського суду. Відповідно, сумнівною вбачається об’єктивність розгляду таких справ та можливість захисту іншої сторони, особливо у справах, у яких забезпеченням виступатиме житло, земля та інша нерухомість.
Інна Бернацька закликала депутатів орієнтуватися на гостру потребу захисту права власності в Україні та не допустити повернення до закону норм про підвідомчість третейським судам справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, адже такі зміни можуть стати інструментом рейдерства.
НПУ наголошує на необхідності суттєвого доопрацювання урядового та інших законопроектів та неможливості розгляду їх у другому читанні в запропонованих редакціях.