Нотаріальна палата України отримала відповідь Міністерства культури та інформаційної політики України щодо об’єктів культурної спадщини та особливостей їх відчуження: https://npu.ua/wp-content/uploads/2023/05/kult.pdf
Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об’єкт культурної спадщини – визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об’єкти (об’єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Нерухомий об’єкт культурної спадщини – об’єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
Рухомі предмети, пов’язані з нерухомими об’єктами культурної спадщини, елементи, групи елементів об’єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об’єкта.
У листі МКІП зазначено, що окремі квартири, які розташовані в будинку, який є об’єктом культурної спадщини, визнаються об’єктами культурної спадщини.
Згідно із частиною першою статті 18 Закону об’єкти культурної спадщини, що є пам’ятками (за винятком пам’яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до пункту 20 статті 5 Закону погодження відчуження або передачі пам’яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Пунктом 16 статті 6 Закону передбачено, що погодження відчуження або передачі пам’яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління належить до компетенції органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Більш детально з процедурою отримання погодження, застосування переважного права та особливостями посвідчення відповідних правочинів можна ознайомитись в Інформаційному листі щодо відчуження об’єктів культурної спадщини (пам’ятки) від 30 травня 2018 року (http://is.npu.in.ua/sectioniblock/viewmaterial?id=2613§ion_id=246), підготовленим Відділом методичного забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи НПУ спільно з Комісією НПУ з аналітично-методичного забезпечення нотаріальної діяльності. Основні положення Закону № 1805-ІІІ не зазнали змін з моменту укладання Інформаційного листа.