Відділення Нотаріальної палати України в м. Києві 16 грудня 2019 року організувало відкриту професійну дискусію на тему «Виконавчий напис нотаріуса як позасудова форма захисту цивільних прав та законних інтересів». У заході взяли участь нотаріуси (із столиці, а також інших областей), представники законодавчої, виконавчої, судової влади, адвокати, юристи банків, приватні виконавці та інші правники.
Організатори вирішили проекспериментувати та відмовилися від звичної нотаріусам «начитки лекцій». Формат зустрічі передбачав два тури обговорення за участі основних спікерів-експертів та усіх бажаючих учасників заходу, які інтерактивно дискутували, ділилися досвідом та думками.
Оперативну та комфортну модерацію дискусії забезпечили голова відділення НПУ в м. Києві, приватний нотаріус Наталія Козаєва із колегами Вікторією Бабенко та Глібом Леонтьєвим.
«Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку стягнути з боржника його борг. Як це зробити та в яких випадках можна скористатися таким способом, ми й розповімо», – розпочала захід Наталія Козаєва.
З вітальним словом до учасників заходу звернулась віце-президент Нотаріальної палати України Олена Кирилюк, яка зазначила, що НПУ давно опікується проблематикою виконавчого напису нотаріуса, а науковий висновок НПУ щодо виконавчого напису навіть був врахований Верховним Судом.
Першою трійкою експертів стали приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, член Ради НПУ Юрій Бадахов, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Ольга Грибанова та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Олена Верповська.
Ольга Грибанова нагадала загальні законодавчі засади вчинення нотаріусом виконавчого напису та визначила основні проблемні аспекти цієї нотаріальної дії, зокрема, у іпотечних відносинах.
Юрій Бадахов дав старт темі, яка червоною ниткою пройшла крізь увесь захід: строк звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Справа в тому, що ст. 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (3 роки – у відносинах за участю громадян, і 1 рік – для відносин за участю юридичних осіб). Але варто враховувати постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, де вказано, що згідно із ч.2 ст. 318 Цивільного кодексу України всі суб’єкти права власності (фізичні та юридичні особи) є рівними перед законом, тому загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить 3 роки незалежно від суб’єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Варто внести зміни до ст. 88 Закону «Про нотаріат» та узгодити її з реаліями, зазначила Олена Кирилюк, і присутній на заході народний депутат України Ігор Фріс погодився ініціювати такий законопроект.
Окрім того, Юрій Бадахов акцентував: на жаль, досі існує практика вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, що не в повній мірі відповідає чинному законодавству.
Також гострим питанням для обговорення стали первинні документи, на підставі яких вчиняється виконавчий напис, особливо якщо стягувачем є фізособа. «Часто нотаріусам доводиться імпровізувати, але, звісно ж, в рамках здорового глузду, логіки та закону», – зазначив Юрій Бадахов.
Олена Верповська проаналізувала особливості судової практики щодо обговорюваної тематики (підсудність, зміна позовних вимог відповідача, поняття безспірності тощо) та наголосила, що суди загальної юрисдикції не завжди враховують рішення вищих інстанцій. Слід визнати, що вчинення виконавчого напису часто призводить до судової тяганини, тому нотаріуси не дуже полюбляють вчиняти цю дію.
Адвокат Роза Тапанова наголосила на необхідності правильного та ретельного складення текстів договорів, що убезпечить клієнтів та нотаріусів від багатьох можливих складнощів, адже чим більше невирішених питань залишається у договорі, тим більше проблем виникає в суді.
«Виконавчий напис я би прирівнював виключно до посвідчення безпірності фактів», – вступив у дискусію Ігор Фріс. Спираючись на власний нотаріальний досвід, нардеп нагадав, що основоположна функція нотаріату – правозахисна, і виконавчий напис не є процесуальною дією, це лише посвідчення того факту, що кредитор у встановлений законом строк, маючи належні документи, звернувся до нотаріуса і має право задовольнити певні вимоги.
Нотаріус по своїй природі та відповідно до закону не має повноважень проводити жодних додаткових досліджень, хоча задля власного спокою нотаріуси все ж, зазвичай, прискіпливо вивчають документи, додала приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Світлана Дунаєвська.
Експертами-доповідачами другого блоку дискусії стали приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Станіслав Легкобит, голова відділення НПУ в Дніпропетровській області, приватний нотаріус Олена Бунякіна, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вікторія Морозова.
Станіслав Легкобит зупинився на особливостях виконавчого напису нотаріуса у випадку договору позики, зокрема між фізособами, розповів про випадки , коли вимога не підлягає виконанню.
Тему протесту векселів проаналізувала Олена Бунякіна, зазначивши, що існують певні незручності та штучно створена практика, яка заважає уніфікувати цю дію, а також має місце колізія законів. На думку спікера, опротестування векселя та наступне вчинення виконавчого напису – це недоцільне подвоєння однієї дії, по суті, подвійне засвідчення одного й того ж факту. Втім, в процесі дискусії учасники висловили і протилежні думки.
Також Олена Бунякіна торкнулась проблем із назвою документу, який свідчить про опротестування векселю: «протест векселю» чи «акт про протест»? Існує різна практика.
Ще однією темою стало надсилання повідомлення боржнику та моменту, з якого відраховується 30-денний строк: лише направлення поштою чи все ж отримання боржником? Як виявилося в процесі дискусії, існують розбіжності в трактуванні норм права та судової практики, зокрема, навіть регіональні. Після бурхливого обговорення зійшлися на тому, що варто орієнтуватися на п. 2.3 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, у якому йдеться: «Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу».
Окрім того, Олена Бунякіна наголосила: хоча й чинним законодавством передбачено два способи відправлення повідомлення – телеграф та пошта, але телеграми вже давно скасовані, тому залишається лише Укрпошта. Можливо, варто було би внести зміни та додати можливість кур’єрської доставки.
Тема виступу Вікторії Морозової зацікавила багатьох, адже йшлося про аграрні розписки, з якими мають справу не так багато нотаріусів. Експерт повідомила, що нотаріус при посвідченні аграрної розписки повинен перевірити наявність землі у власності чи користуванні боржника, який видає розписку. Аграрна розписка вважається виданою з моменту реєстрації її в спеціальному реєстрі. До речі, механізм вчинення виконавчого напису на аграрній розписці на сьогодні виписаний найкраще (можливо, тому, що це досить новий інструмент), чітко передбачено, які саме документи необхідно надати нотаріусу для вчинення виконавчого напису.
Також нотаріуси спільно із іншими учасниками заходу обговорили безліч нюансів вчинення виконавчого напису. Участь в дискусії взяли, зокрема, заступник директора Департаменту приватного права Мін’юсту Анатолій Лєщенко, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Катерина Яцино, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Тетяна Стражник, начальник управління по врегулюванню кредитів «ОТП Банк» Юрій Тітов та юристи інших банків, приватний виконавець Київського округу Назар Павлюк, адвокати.
На завершення виступив суддя Вищого господарського суду України Олександр Сибіга, який зазначив, що колізійність українського законодавства та орієнтація на англо-саксонську систему викликає труднощі в роботі усіх юристів. «Професія нотаріуса найскладніша із усіх правничих, тому що охоплює величезний спектр законів», – вважає суддя. Втім, саме завдяки цьому нотаріуси завжди перебувають в епіцентрі практики та новацій. Олександр Сибіга вважає за необхідне прийняття Нотаріально-процесуального кодексу, який нівелює всі розбіжності практики, спричинені розбіжностями законів та підзаконних актів. Свою думку про те, що нотаріусам не потрібно заважати працювати, суддя проілюстрував відомим висловом: «не вчіть яблуню родити яблука, краще відгородіть від неї свиней».
«Виконавчий напис – дія хоча й не дуже популярна, але цікава та суперечлива», – резюмувала Наталія Козаєва та повідомила, що на 2020 рік відділенням заплановано як мінімум три заходи у аналогічному форматі.
Наступну дискусію попередньо вирішено провести у березні – на тему статей 37, 38 Закону «Про іпотеку».
Формат професійної дискусії нотаріусів із колегами-правниками виявився успішним та конструктивним, а висновок обговорення теми виконавчого напису нотаріуса один: нотаріату критично необхідна єдина практика з даного питання.
Юлія Шешуряк, прес-служба НПУ