Нотаріальна палата України здійснила правову експертизу законопроекту № 3618 від 09.06.2020 «Про рієлтерську діяльність в Україні» – як такого, що суттєво втручається в процедури відчуження та передачі в оренду об’єктів нерухомості.
В результаті аналізу законопроекту НПУ констатує, що законопроект № 3618 не може бути прийнятий у запропонованій редакції та потребує ґрунтовного доопрацювання.
НПУ звертає увагу на низку загрозливих положень законопроекту № 3618.
Законопроект обмежує права власників самостійно розпоряджатися належними їм об’єктами нерухомого майна.
Пропонується закріпити обов’язковість здійснення операцій з нерухомістю виключно через рієлтерів – така норма порушує Конституцію України, Цивільний кодекс України, оскільки обмежує право власності особи та погіршує її становище.
Запровадження монополії рієлторських послуг на ринку нерухомості та відсутність альтернативи фактично позбавить власників їх невід’ємного права здійснювати відчуження або передачу в найм (оренду) належного їм нерухомого майна.
Обов’язкова вимога створення нового майданчика у вигляді «сайту об’єктів нерухомості, які реалізуються», є монополізацією рієлторських послуг та спричинить безпідставне фінансове навантаження на громадян.
Не може обмежуватися право власника вільно розпоряджатися своєю нерухомістю шляхом встановлення обов’язкової умови для його реалізації у вигляді платного внесення до Єдиної інформаційної бази даних відомостей стосовно об’єкта нерухомості (його частини) та формування та реєстрації інформаційного паспорта об’єкта нерухомості.
Індивідуальний реєстраційний номер інформаційного паспорта об’єкта нерухомості в Єдиній інформаційній базі даних не може бути істотною умовою договору, оскільки не відповідає ознакам такої умови (не передбачається досягнення сторонами згоди), а необхідність присвоєння номера пов’язана виключно з рекламою об’єкта нерухомості.
Покладення обов’язку на власника платно отримувати інформаційного паспорта об’єкта нерухомого майна є неприпустимим.
Законопроект не містить виключень для операцій з довічного утримання, міни, іпотеки, оренди пайової землі, для індивідуальних продажів, для дрібних договорів тощо, тобто вимога обов’язкового залучення рієлтера стосується навіть тих операцій, суть яких не потребує залучення додаткових посередників. Отже, навіть члени сім’ї не зможуть без залучення рієлтера здійснити обмін між собою належної їм нерухомості.
Надання суб’єкту рієлтерської діяльності права проводити некерований та об’ємний збір інформації через прямий доступ до державних реєстрів та через ріелтерські запити (зі статусом обов’язкових для виконання усіма підприємствами, установами та організаціями) відкриває поле для небаченого шахрайства та рейдерства у загальнодержавних масштабах.
На сьогодні існує достатньо спеціалізованих реєстрів (Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Державний земельний кадастр тощо), які містять інформацію про нерухоме майно, тому дублювати її не лише не потрібно, але й вкрай небезпечно!
Особливу увагу НПУ звертає на невідповідність задекларованої мети та фактичного змісту законопроекту № 3618, в якому відсутні положення щодо будь-якого державного регулювання та хоча б мінімальної участі держави у нагляді за сферою надання рієлторських послуг, не визначені відповідальні державні органи, які здійснюють відповідне державне регулювання та їх повноваження.
Законопроект не містить чітко визначеного поняття та сутності «рієлтерської діяльності» – відповідно, неможливо визначити ні обов’язки, ні відповідальність рієлтерів.
В законопроекті відсутній механізм забезпечення ризиків рієлтерської діяльності. Вважаємо, повинно бути передбачене хоча б страхування цивільно-правової відповідальності рієлтера, або ж доволі значна заставна сума на банківському рахунку.
У законопроекті передбачено вік для можливості бути зареєстрованим агентом або брокером – 18 років, освіта повна загальна середня. Надання права бути рієлтором з 18 років без вищої освіти є дуже ризиковим експериментом, адже зловмисники можуть використовувати відсутність досвіду таких молодих рієлторів.
Законопроект загрожує функціонуванню ринку сільськогосподарської землі. До поняття «нерухоме майно» відносяться і земельні ділянки – а отже, жодна земельна ділянка не зможе бути продана, обміняна, здана в оренду без послуг ріелтора та інформаційного паспорта. Це підвищить розмір витрат на оформлення таких операцій, створить складності в зв’язку з відсутністю в сільській місцевості рієлтерів тощо.
Примусове зобов’язання власника залучати рієлтера в межах малих населених пунктів, коли коло потенційних орендарів/покупців вкрай обмежене, є абсурдним та суперечить інтересам громадян.
Вищевикладені та інші загрози детально проаналізовані у зверненнях НПУ, спрямованих Голові Верховної Ради України Дмитру Разумкову, Голові Комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитру Наталусі, Міністру юстиції України Денису Малюсьці.
Нотаріальна палата України наголошує:
– норми законопроекту № 3618 щодо обов’язковості залучення рієлтерів та виготовлення інформаційного паспорта об’єкта нерухомого майна обмежують право власника розпоряджатися своєю нерухомістю;
– неприпустимим та безпідставним є запровадження додаткового фінансового навантаження на громадян та бізнес, дублювання вже існуючих інструментів (інформаційний паспорт – технічний паспорт, ДРРП – Єдина інформаційна база даних тощо);
– надання рієлтерам надмірних повноважень по збору, обробці, використанню та зберіганню інформації, а також запропонована законопроектом концентрація Єдиної інформаційної бази даних у недержавних руках, створюють безпрецедентні ризики для громадян, бізнесу, держави.
НПУ закликає направити законопроект № 3618 на доопрацювання з метою захисту конституційних прав та законних інтересів громадян!