Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 28 лютого зібрав у своїх стінах представників судової, виконавчої, законодавчої влади, нотаріусів, приватних виконавців та інших експертів – відбувся круглий стіл на тему «Баланс між принципом диспозитивності та забезпеченням виконуваності судових рішень у спорах щодо державної реєстрації».
Від Нотаріальної палати України у заході взяли участь президент НПУ Володимир Марченко, Перший віцепрезидент НПУ Олена Кирилюк та віцепрезидент НПУ Інна Бернацька.
Модераторами заходу виступили Голова КГС ВС Лариса Рогач, секретар судової палати КГС ВС Тетяна Дроботова, суддя КГС ВС Юрій Чумак.
Учасниками та доповідачами заходу були суддя КЦС ВС Василь Крат, секретар ВП ВС Віталій Уркевич, суддя КГС ВС Іван Міщенко, Голова Комітету ВР з питань правової політики Денис Маслов, заступник Голови Комітету Павло Павліш, заступник Міністра юстиції України Вікторія Васильчук, керівник Офісу протидії рейдерству Іван Кородюк, заступник Директора департаменту держреєстрації Мін’юсту Нона Корж, перший заступник Голови Держгеокадастру Анатолій Мірошниченко, заступник директора Департаменту Держгеокадастру Ігор Кирилюк, Голова Ради АПВУ Оксана Русецька, заступник Голови Ради АПВУ Андрій Авторгов, експерт Незалежної асоціації банків Андрій Джура, представник ЄБА Олена Перцова та інші.
Метою заходу було налагодження діалогу між суддями Верховного Суду та представниками органів державної влади, нотаріату, бізнес-спільноти, громадських організацій, міжнародних проектів щодо:
– захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно, окремих аспектів виконання судових рішень;
– виконуваності судових рішень крізь призму ефективності способу захисту порушених прав у спорах щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно;
– актуальних питань у спорах стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та реєстрації об’єктів нерухомого майна.
Важливим питанням, яке досліджувалось в межах роботи круглого столу, стало те, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є достатньою підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване у реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до ДРРП запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо приймати рішення про скасування запису про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до ДРРП.
Рішення суду про витребування нерухомого майна є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) і, відповідно, не потребує відкриття виконавчого провадження з його виконання.
Окремо судді Верховного Суду зупинилися на проблемних аспектах виконання рішень судів та розгляду спорів щодо земельних ділянок.
Однією з таких справ для обговорення було запропоновано справу № 911/1700/23 (Постанова від 06.11.2024 по справі 911/1700/23 Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду). Так, в пункті 6.6. вказаної Постанови КГС Верховного Суду звертає увагу на те, що «у пункті 72 цієї ж постанови (мова йде про Постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц) Велика Палата Верховного Суду також сформулювала такий критерій: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння». Далі в пункті 6.13. вказаної Постанови КГС Верховного Суду зазначає; «Так, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Пред’явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за володільцем не є необхідним для ефективного відновлення права власника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29))». Повний текст Постанови доступний за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112201762
Інша категорія спорів, яка підлягала обговоренню ще спори пов’язані з поділами/об’єднаннями земельних ділянок, зокрема проблеми виконання судового рішення про витребування земельної ділянки, яка була поділена чи об’єднана та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Однією з проблем виконання судових рішень в таких справах є відсутність (скасування) кадастрового номеру земельних ділянок, які існували до поділу чи об’єднання. Кадастровий номер після скасування державної реєстрації земельної ділянки, поділу, виділу, об’єднання не відновлюється.
Загалом КГС ВС у своїх постановах приходить до висновків, що належним способом захисту буде витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.
Представники нотаріату зі свого боку звернули увагу суддів ВС та інших учасників на наступне:
– способи захисту права власності визначені у статті 16 Цивільного кодексу України і сторони мають обирати належні способи захисту з огляду на вказану норму;
– разом з тим, дії державного реєстратора регламентуються, зокрема, нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у відповідності до частини 3 статті 26 якого відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Пункт 5 частини 1 статті 14 вказаного Закону містить вичерпний перелік підстав закриття розділу та реєстраційної справи Державного реєстру прав, однією з яких є: набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ та ін.
Таким чином, державний реєстратор при проведенні державної реєстрації на підставі судових рішень має керуватися, в тому числі приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Також представники НПУ наголосили на необхідності реалізації задекларованої інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, що дозволить забезпечити державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі судових рішень у максимально короткі строки. А також те, що хоч пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.10.2016 № 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності» встановлено:
1) до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника, однак ця норма не встановила виключень на перехідний період з частини 3 статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якої державну реєстрацію на підставі рішення суду проводить державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації прав.
Врегулювання вказаного питання на рівні Наказу Мін’юсту породжує різні підходи серед нотаріусів щодо розуміння даного питання, що в тому числі призводить до ускладнення виконання судових рішень. Врегулювання вказаного питання на рівні закону сприятиме виконанню судових рішень.
Представники НПУ також звернули увагу на важливості внесення усіх судових рішень до реєстру, оскільки на даний час діє норма, згідно якої державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами та на необхідність внесення відміток про набрання рішенням суду законної сили, оскільки такі на перший погляд формальні причини також можуть ускладнити виконання.
Представники НПУ запропонували підтримати можливість внесення змін до Цивільного кодексу України щодо визначення моменту набуття права власності на нерухоме майно за договором.
Окремо представники Нотаріальної палати України звернули увагу учасників і, користуючись нагодою, народних депутатів України на проблематику санкційного законодавства, розмитість законодавства та судову практику з цього питання та звернулися з проханням підтримати ініціативу впровадження державної реєстрації обтяжень при застосуванні санкцій для внесення правової визначеності у вказане питання.
Учасники круглого столу висловили спільне прагнення до врегулювання піднятих питань, зауважили необхідність продовження діалогу та напрацювання відповідних законодавчих ініціатив.
