Щодо надання нотаріусами інформації про посвідчення договорів купівлі-продажу (міни) нерухомого та/або рухомого майна, та/або інформації про видачу свідоцтва про право на спадщину
Державна податкова служба України у листі від 22.06.2023 № 7655/5/99-00-24-01-02-05 повідомила, на підставі рішення Рахункової палати від 11.04.2023 № 6-1, про можливі порушення нотаріусами вимог Податкового кодексу України у частині подання до контролюючого органу інформації про посвідчення договорів купівлі-продажу (міни) нерухомого та/або рухомого майна, та/або інформації про видачу свідоцтва про право на спадщину, а саме не подання деякими нотаріусами форми 4ДФ.
Нотаріальна палата України зазначає, що виходячи із положень чинного податкового законодавства нотаріус є спеціальним суб’єктом, на якого покладені функції подання інформації про посвідчені ним договори відчуження рухомого та нерухомого майна чи про видачу свідоцтв про право на спадщину (далі – Інформація), включаючи інформацію про ціну таких договорів та розмір сплаченого податку у розрізі кожного договору (ст.ст. 172, 173, 174 ПК України).
Вказана інформація подається нотаріусом щокварталу в порядку, встановленому ПК України для податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску (далі – Податковий розрахунок).
ПК України, розмежовуючи поняття «Інформації» та «Податкового розрахунку», передбачає однаковий порядок подачі, але різних суб’єктів та різні наслідки не подання цих даних до контролюючого органу.
Додатково відзначаємо, що ПК України регулює порядок подання інформації, але не встановлює форму подання інформації.
Відповідно до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Додаток 4 ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 02 березня 2023 року № 113), його дія поширюється на податкових агентів.
Не будучи податковим агентом, нотаріус при поданні до державного податкового органу Інформації про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування, повинен брати до уваги тільки ті розділи податкового розрахунку, які стосуються його як особи, яка не має статусу податкового агента, та подавати таку інформацію в строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу (Ухвала Вищого адміністративного суду від 14.05.2013 № К/800/4751/13).
Нормами зазначених ст.ст. 172, 173, 174 ПК України передбачено, що сума податку визначається та самостійно сплачується через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей зобов’язаною стороною договору або спадкоємцем.
За змістом п. 174.4 ст. 174 ПК України Інформація, яку повинен подавати нотаріус до органу державної податкової служби, не є податковою звітністю в розумінні глави 2 розділу ІІ ПК України.
Додатково повідомляємо, що аналогічна думка міститься в Узагальнюючій податковій консультації щодо подання до контролюючого органу фізичними особами, які здійснюють приватну нотаріальну діяльність, інформації про посвідчені договори продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна між фізичними особами, продажу (обміну) рухомого майна між стороною (сторонами), про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчені договори дарування, затвердженій Наказом Державної фіскальної служби України від 17.07.2015 № 507.
Відповідно до вказаного наказу, незважаючи на те, що статтею 119 ПКУ встановлена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності, підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 119 ПКУ до нотаріусів, відсутні.
Отже, подання нотаріусами Податкового розрахунку у формі додатку 4ДФ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО діючим ПК України, тому подання нотаріусами інформації у порядку визначеному ПК України, але не у формі 4ДФ, не може створювати ризиків неповного та несвоєчасного перерахування податку та військового збору до бюджету відповідно до положень ПК України.