Нотаріальна палата України провела правовий аналіз проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України (щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів з метою відновлення довіри до третейського розгляду)» (№ 3411 від 29.04.2020).
Діючи системно та відповідно до Указу Президента України № 542/2019 «Про заходи щодо протидії рейдерству», Стратегічного плану Нотаріальної палати України щодо боротьби з рейдерством, НПУ звертає увагу на безпрецедентні ризики, пов’язані з надання третейським судам повноважень розгляду справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки:
1. Запропонований проект низкою положень порушує принцип правової визначеності, який є одним з фундаментальних аспектів верховенства права в демократичній державі. Законопроектом передбачено віднесення спорів щодо права власності на нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, до юрисдикції третейських судів. Згідно ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Розгляд справ зазначеної категорії некваліфікованими особами призведе до порушення конституційних прав і створить додаткове навантаження на державну судову систему.
2. Як в законопроекті, так і в самому Законі України «Про третейські суди», відсутні вимоги до громадянства третейських суддів, тобто вони не обов’язково мають бути громадянами України. До того ж, відсутні обмеження громадянства чи юрисдикції щодо засновників юридичних осіб, які мають право створювати третейські суди.
3. Законодавець не визначив вимог до третейських суддів стосовно рівня або ступеня вищої юридичної освіти, а також стажу роботи за фахом. Тільки в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про третейські суди» зазначено, що у разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду. Відсутність належних вимог до освіти третейських суддів призведе до винесення некомпетентних рішень стосовно права власності та інших прав на нерухомість, включаючи земельні ділянки.
4. Особливу занепокоєність викликають зміни до ст. 57 Закону України «Про третейські суди», якою передбачено, що рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) підлягає лише добровільному виконанню сторонами, таким чином породжуючи проблеми невиконання рішень на тривалий час наперед.
5. Законодавчо створюється нелегальна схема відчуження нерухомого майна за згодою сторін, що в світлі відкриття ринку землі та загалом спорів про права власності створить загрозливу ситуацію державного масштабу, призведе до порушення суспільного інтересу та принципу справедливості. В Україні наявна неоднозначна судова практика стосовно права власності на земельні ділянки (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74709409, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74709589), що викликає багато сумнівів та має характер систематичності. Отже, до 1 липня 2021 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», буде можливість в легкий спосіб заволодіти земельними ділянками в необмеженому обсязі в обхід вимог законодавства, що регулюватиме ринок землі.
6. Відчуження нерухомого майна через схеми з залученням третейських судів призведе до недоотримання надходжень до дефіцитного державного бюджету України (внесків до Пенсійного фонду та податків).
7. Якщо аналізувати Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з точки зору запровадження запропонованого законопроекту (наприклад, ст. 24 Закону), то державний реєстратор не зможе відмовити у державній реєстрації, адже є виключення – це державна реєстрація речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Тобто, запровадження цього законопроекту може призвести до порушення прав третіх осіб, які не беруть участі у справі, а за відсутності правових механізмів захисту чи впливу це призведе до катастрофічних наслідків.
8. Варто врахувати невдалий та руйнівний досвід України з питання третейських судів у 2004-2009 роках, що супроводжувався рейдерством, шаленими масштабами зловживань, порушень права власності та інших прав на нерухомість.
Таким чином, в результаті аналізу вказаного законопроекту можна зробити висновки, що надання третейським судам повноважень розгляду справ у спорах щодо нерухомого майна призведе до:
– порушення конституційних принципів, зокрема принципу правової визначеності, нівелювання правомірних очікувань з боку суспільства щодо захисту права власності, зниження довіри до судової системи та держави загалом;
– запровадження нових рейдерських схем заволодіння нерухомістю, зокрема землею;
– порушення прав власників та користувачів, кредиторів, обтяжувачів, співвласників, засновників/власників юридичних осіб/корпоративних прав, подружжя, дітей, осіб недієздатних та обмежено дієздатних, сільського населення, а також бізнесу;
– недоотримання надходжень до дефіцитного державного бюджету, додаткового навантаження на судову систему, матеріального навантаження на фізичних та юридичних осіб, які змушені будуть відновлювати свої права у загальному судовому порядку;
– правового нігілізму та руйнації правової системи України, нівелювання основних конституційних засад.
Нотаріальна палата України закликає усіх учасників законодавчого процесу зупинити надання третейським судам повноважень розгляду справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, оскільки це відкриває нові схеми для шахрайства та рейдерства, а також попередити наміри легалізації численних незаконних документів після відкриття ринку землі.