ПОРЯДОК ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ
ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я
За загальним правилом, посвідчення заповітів в Україні здійснюється нотаріусами, відповідно до Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII.
Однак, у особливих випадках Цивільним кодексом України встановлено винятки із загального правила – таке право надається іншим, конкретно визначеним у Законі «Про нотаріат» посадовим особам.
Повний перелік осіб, які мають право посвідчувати заповіти, визначається статтею 1252 Цивільного кодексу та статтею 40 Закону «Про нотаріат», серед яких посадові особи закладів охорони здоров’я.
До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти (крім секретних) осіб, які:
а) перебувають на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я;
б) проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів.
Такі заповіти посвідчуються головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, а також начальниками госпіталів, директорами або головними лікарями будинків для осіб похилого віку та інвалідів.
Інші особи не мають права посвідчувати заповіти.
Законодавство, що регулює посвідчення заповітів посадовими особами закладів охорони здоров’я:
1) Цивільний кодекс України;
2) Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-XII;
3) Порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 419 (у редакції постанов Кабінету Міністрів України від 6 липня 2006 року № 940; від 5 березня 2009 року № 161);
4) Наказ Міністерства юстиції «Про затвердження форм реєстру для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, посвідчувальних написів на них та зразків цих документів» від 31 жовтня 2006 року № 83/5 (зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 11 грудня 2008 року № 2147/5).
Посвідчення заповіту посадовою, службовою особою відбувається лише відносно фізичної особи з повною цивільною дієздатністю та у присутності свідків.
Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання, дати та місця народження заповідача і підписується заповідачем власноручно.
Посадова службова особа може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або надрукувати за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У такому випадку заповіт вголос зачитується заповідачем, який робить запис перед своїм підписом про це.
Якщо заповідач внаслідок фізичної вади або хвороби не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням у його присутності та у присутності запрошених ним двох свідків заповіт може підписати інша особа.
У заповіті зазначається прізвище, ім’я та по батькові свідка, дата його народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.
Заповіти складаються і посвідчуються у двох примірниках.
Посвідчені заповіти реєструються посадовими, службовими особами в реєстрі для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, форма якого встановлюється Міністерством юстиції України.
Отже, такий реєстр має бути в кожному лікувальному закладі.
Заповіт реєструється під окремим порядковим номером, який зазначається в посвідчувальному написі.
Реєстр має бути прошнурований, аркуші пронумеровані. Реєстрація заповіту провадиться після підписання посадовою, службовою особою та скріплення печаткою посвідчувального напису на документі.
Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою.
Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережені виправлення та запис олівцем. Запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту чи довіреності.
Один примірник заповіту видається заповідачу.
Другий примірник у той самий день передається до державного нотаріального архіву за постійним місцем проживання заповідача.
Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або місце його проживання невідоме, заповіт передається до Київського державного нотаріального архіву.
Відомості про посвідчені заповіти підлягають внесенню до Спадкового реєстру.
Відповідно до п.2.3 Положення про Спадковий реєстр внесення до Спадкового реєстру відомостей про заповіти, посвідчені посадовими та службовими особами, що зазначені у статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», здійснюється державним нотаріальним архівом у разі прийняття на зберігання примірника заповіту.
У разі виникнення складнощів у підготовці проекту заповіту, юридично правильних формулювань заповідальних розпоряджень заповідача, інших процедурних питань щодо посвідчення заповіту, фізичні особи, які мають бажання скласти заповіт, або посадові особи закладів охорони здоров’я, задля попередження випадків допущення юридичних та технічних помилок у заповітах, можуть звернутися до нотаріусів, зокрема за допомогою телефону, інших електронних засобів зв’язку, для отримання професійної консультації та допомоги.
За посиланням http://npu.ua/wp-content/uploads/2020/03/zapovit-likar.pdf ви можете завантажити інформацію з додатками:
Додаток 1. Форма N 1 «Реєстр для реєстрації заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених».
Додаток 2. Форма N 2 «Посвідчувальний напис на заповіті, який підписаний особисто заповідачем».
Додаток 3. Форма N 3 «Посвідчувальний напис на заповіті, підписаному в присутності свідків від імені особи, яка у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може власноручно підписатися».
Додаток 4 (за формою 2). Шаблонний заповіт для заповнення від руки (заповідач може читати та писати).
Додаток 5 (за формою 2). Шаблонний заповіт на все майно (особа може писати та читати).
Додаток 6 (за формою 3). Шаблонний заповіт (особа може читати, але не може писати).